Модель громадсько-активної школи

• Модель громадсько-активної школи
• Демократизація
• Волонтерство
• Партнерство

Модель громадсько-активної школи

Сьогодні школа є не тільки частиною демократичного суспільства – школа має важливе значення для майбутнього, визначаючи якою буде демократія. Якщо ми хочемо, щоб усі в школі та спільноті були ефективними громадянами суспільства, демократичні цінності мають інтегруватися в кожний аспект шкільного життя та місцевого середовища. Головною метою демократичної освіти є виховання громадянина сучасного суспільства та його підготовка до життя та діяльності у демократичному суспільстві. 

Модель, яка стала основою руху ГАШ в Україні, 
визначає громадсько-активну школу як будь-яку школу, де:

• увага приділяється роботі з місцевою громадою, працівниками школи та мешканцями;
• школа сприяє вільному обміну думками, займається оцінкою місцевих потреб та бере участь у прийнятті рішень на місцевому рівні, а також забезпечує зворотній зв’язок, що стосується цих дій, з боку громади.

Серед напрямів діяльності громадсько-активної школи виділяються три основні: демократизація школи, волонтерство та партнерство школи і місцевої громади.

Демократизація школи:

• включення принципів і процесу демократії у навчально-виховний процес
• освіта для і через досвід
• розвиток активної громадянської позиції
• відкритість і співпраця, наголос на розвиток, спілкування і обмін ідеями

Партнерство школи і місцевої громади:

• Спрямовує ресурси школи на розвиток громади, громадянської самоорганізації і самоуправління
• Розвиває у школі та громаді традиції і практику громадянської активності
• Вже сьогодні створює на місцевому рівні реальні структури громадянського суспільства і гарантує їхній стабільний розвиток

Волонтерство:

• Добровільний вибір, який відображає особистісні погляди і позиції
• Активна участь громадян у житті суспільства
• Сприяє покращенню життя і особистісному розвитку
• Сприяє більш збалансованому економічному і соціальному розвитку

Існуюча модель розвивалась на основі російської моделі громадсько-активних шкіл, представленою Красноярським центром „Сотрудничество на местном уровне» (Росія) та моделі громадських центрів Центральної Європи, представленою Чабою Лорінці, міжнародним експертом з питань громадсько-активних шкіл (Інститут Відкритого Суспільства – Будапешт).

Демократизація

Компонент «Демократизація школи» спрямований на формування демократичної культури як основи розвитку громадянського суспільства через реалізацію демократичних принципів у всіх аспектах шкільного життя та сприяння розвиткові шкільного самоврядування.

Сьогодні сучасна школа повинна дати учням не тільки певні знання, уміння та навички, але й виховати соціально адаптовану та громадсько-орієнтовану особистість, яка після закінчення школи успішно займе своє місце в житті. Саме в школі учням необхідно дати знання, що надалі дозволять їм орієнтуватися в безлічі співтовариств і робити правильний вибір, тому що вже в шкільному віці формується громадській світогляд дитини. Але лише знання теорії недостатньо для формування в учнів активної громадської позиції. Мікросередовище всередині школи необхідно сполучити з реальною дійсністю навколо школи.  Громадсько-активна школа не відгороджує учнів від реального життя, а включає це життя у свої уроки, позаурочну діяльність, створюючи єдине поле громадського виховання не тільки учнів, але і всіх учасників освітнього процесу. У результаті йде комплексне, системне виховання громадянина не тільки в школі, але і поза її межами.

Роль школи в процесі формування демократичного менталітету, безумовно, є центральною. Практично всі країни зі стійкими демократичними традиціями в тій або іншій формі використовують освітні установи для цілей демократичної освіти та навчання. У школі закладаються трудові навички, дитина вчиться соціальній взаємодії, тут у неї виробляються життєві цінності, формується уявлення про свою роль як особистості та громадянина. Для того, щоб навчання стало демократичним, не потрібно обмежуватися спеціальними заняттями та курсами, відведеними для цих цілей, а потрібно виробити загальну концепцію комплексного підходу до навчання, якою зможе користуватися кожен викладач, незалежно від предмета і вікової групи учнів, з яким він працює.

Слід відзначити, що вислів «демократизація освіти» не має політичного підґрунтя. Це не політичний пристрій, а певні цінності (права людини як громадянина), властиві різним політичним системам.

Щоб зрозуміти мету демократичного навчання, зробимо короткий екскурс в історію. Слово «демократія» у перекладі з грецького - «владу народу». Тобто народ і його право на участь у керуванні суспільством є головними елементами демократичної держави. Пізніше в це визначення ввійшли поняття соціальної рівності, толерантності, поваги прав кожної особистості. Стосовно демократичного навчання це означає, що процес навчання не потрібно обмежувати курсом лише правознавства і подібними дисциплінами, а додатково використовувати величезний потенціал уроків по природничо-наукових дисциплінах, тобто інтегрувати громадянську освіту та виховання в навчально-виховний процес. Також важлива атмосфера в класі, де вчитель поважає достоїнство та права кожного учня, де заохочується відповідальність, активність, прояв лідерських якостей. На будь-якому уроці потрібно використовувати інтерактивні методики викладання, а також упроваджувати їх у позаурочні заходи і діяльність органів шкільного самоврядування. Усе це спрямовано на те, щоб демократичне навчання розвивало критичне мислення, за допомогою якого майбутні громадяни будуть генерувати і реалізовувати ідеї, що роблять позитивний вплив на суспільство, вирішуючи різні проблеми і регулюючи конфліктні ситуації.

Необхідно звернути увагу на стиль викладання в загальноосвітньому закладі. Традиційний для багатьох шкіл авторитарний стиль - серйозна проблема в демократизації навчального закладу. Він розвиває покірність авторитетові дорослих (надалі поширюється на авторитет будь-якого керівника), найчастіше супроводжується ворожістю до осіб, які дотримуються цього стилю. Ворожість, що придушується, надалі трансформується в різні комплекси: невпевненість у собі, низький суспільний статус і т.д. Отже, демократичне навчання, ставлячи своєю задачею виховання в учнів громадської активності та відповідальності, а не бездумної слухняності, повинне виключити авторитаризм як педагогічну умову. Будь-яка активна творча діяльність дитини на уроці повинна заохочуватися й аналізуватися з позиції поваги до його особистості та розуміння того, що учень має право на помилку.

Порівняємо дві парадигми керування школою:

Демократична парадигма сприяє розвиткові моделі демократії, яка припускає, що демократичність у відношенні шкільної програми може виявлятися не тільки у формі порад, але й у формі відкритих дискусій учнів і вчителів. Демократичний підхід педагога полягає в тому, що участь учнів у шкільному житті повинне починатися за допомогою вчителів, а далі ставати усе більш незалежним.

Реалізуючи компонент «Демократизація школи», загальноосвітній заклад формує культурно-освітній простір школи, елементами якого є:

• зміст і форми правової освіти, що відповідають віковому розвиткові та рівням освіти включають не тільки традиційні підходи, а й різні інтерактивні форми роботи з дітьми;
• уклад школи, особливе внутрішкільне середовище, традиції та норми взаємодії і взаємин всіх учасників освітнього процесу;
• зміст позакласної та позашкільної роботи, побудований на принципах самоврядування та  соврядування дітей та дорослих;
• відкритість освітньої системи школи зовнішньому соціумові та пряма взаємодія педагогів і учнів школи з ним.

Даний компонент реалізується через:

• навчальну діяльність
• виховний процес
• систему управління школою

Демократизацію навчальної діяльностіпропонується почати зі знайомства з принципами громадсько-орієнтованої освіти, що стали фундаментом моделі громадсько-активних шкіл. Потім дати можливість обговорити педагогам, як вони розуміють демократизацію школи, виділити і розглянути основні характеристики поняття «демократизація», познайомитися з реальним досвідом, а також побачити, які проблеми стоять перед школою в процесі демократизації і які можливі шляхи їхнього вирішення.

Але демократії не можна навчити, якщо просто розповідати про це на уроках і додаткових заняттях. У характеристику демократичного уроку входить:

• активна участь кожного
• заохочення лідерства
• створення демократичної атмосфери
• багатобічний розвиток і виховання учня
• широке використання інтерактивних методів
• рівність можливостей, де кожен учень може одержати найвищу оцінку
• відкритість і співробітництво
• пріоритет самооцінки як умова успішного навчання
• критичне мислення
• гнучка структура уроку

Звідси видно, що важливим елементом демократизації школи є взаємозв`язок усіх учасників педагогічного процесу, особливо «учитель-учень», а також відношення і готовність кожного до демократичних перетворень у школі.

Демократизація виховного процесу — наступний елемент, через який реалізується  компонент «Демократизація громадсько-активної». Навчальні заклади можуть надати можливість для демократичної діяльності та навчанню демократії не тільки в класі. Позакласна робота дозволяє учням працювати разом заради єдиної мети, формує уміння правильно обирати лідера і приймати важливі рішення. Дискусійні клуби, у яких заохочується прагнення учнів відігравати активну роль у суспільних справах, висловлювати свою думку і поважати думку інших, сприяючи розвиткові розуміння навичок демократії. Однією з найбільш ефективних моделей залучення школярів до громадського життя є учнівське самоврядування, різні варіанти якого присутні практично у всіх загальноосвітніх закладах. Школярі на практиці учаться демократії, приймаючи участь у передвиборній кампанії та самих виборах. Органи учнівського самоврядування дають учням право голосу в керівництві школою, що дозволяє їм впливати на рішення, які стосуються безпосередньо них, самим організовувати життєдіяльність у школі. Критеріями розвитку учнівського самоврядування є включення учнів у загальне керування школою, здійснення поточного і стратегічного планування діяльності, свідомість відповідальності за реалізацію спільних цілей. Сутність самоврядування полягає в тому, щоб знайти кожному напрямкові та справі своїх організаторів, уточнити права й обов'язки кожного. Важливо і те, щоб кожен член учнівського колективу пройшов школу самоврядування в традиційних органах, у постійно діючих або тимчасово повноважних підрозділах. Величезне значення має і наступність. Краще мати різновікові органи учнівського самоврядування, де молодші, працюючи поруч зі старшими товаришами, учаться в них, переймають традиції, а потім стають гідною зміною випускникам.

Учнівське самоврядування, будучи елементом виховної системи, відноситься одночасно і до третього елементу програми «Демократизація громадсько-активної школи» - системі управління школою.

Демократизація управління — це децентралізація процесу управління школою і залучення більшої кількості людей у процес прийняття важливих для школи і громади  рішень.

Поряд з учнівським самоврядуванням діють і інші органи самоврядування: педагогічні (педрада, методичні об'єднання), батьківські (батьківський комітет, Асоціація батьків і т.д.). Діючи, незалежно один від іншого, вони являють собою єдину систему шкільного самоврядування, метою якого є реалізація законних прав і інтересів всіх учасників освітнього процесу в діяльності загальноосвітньої установи.

Потрібно визнати, що децентралізація управління не робить процес більш демократичним, але створює можливість для розподілу влади і відповідальності, введення більш демократичних форм управління школою, а також для активної участі в ньому мешканців громади. Учні, спостерігаючи приклади демократії в дії, і беручи участь у них поряд з дорослими, бачать, як теоретичні принципи перетворюються в реальне життя.

Компонент «Демократизація громадсько-активної школи» успішно розвивається в українських громадсько-активних школах, навчаючи навичкам демократії за допомогою дорослих наставників, учні стають дійсними громадянами з активною життєвою позицією, втілюючи отримані знання в повсякденному житті.

Волонтерство

Добровільність, добровільний вибір, як відображення особистої  позиції, - це основний принцип волонтерства. Відомо, що людина може максимально реалізувати себе в будь-якому виді діяльності, якщо вона працює без примуса, добровільно. Відмінною рисою волонтера є те, що, виконуючи ту чи іншу роботу, волонтер усвідомлено йде на повну відсутність грошової винагороди чи погоджується свідомо на значно занижену оплату своєї праці, маючи при цьому реальну можливість за свої послуги одержати більш високий заробіток. Ще одна найважливіша відмітна ознака волонтерства - це соціальна значимість роботи, яку виконують волонтери.

Волонтерство - це можливість людині відчути себе громадянином, зробивши реальний внесок у розвиток свого співтовариства. Нас дуже довго “годували” розповідями про те, що всі значимі речі звужуються на макрорівні.  Але життя показало, що і глобальні зміни в житті навколо нас можуть початися з малого вчинку - з посадженого дерева, з допомоги ближньому. Вчинок волонтера спричиняє не тільки конкретну дію, але й позитивний приклад, який можуть наслідувати інші.

Хто може бути волонтером?

Частіше за все відповідь на це запитання може бути такою: волонтерами можуть бути члени суспільства незалежно від віку й статі, які є відповідальними і можуть присвятити свій вільний час волонтерській праці. Кожний може стати волонтером в будь-якій сфері громадського життя, де відчувається необхідність.

Що можуть робити волонтери?

Необхідно залучати волонтерів в ті сфери діяльності, на які не передбачено фінансування, але їх значимість є важливою для виконання намічених програм. Волонтер це не тільки помічник або соціальний працівник, він може бути вчителем, фахівцем.

Навіщо потрібні волонтери? Що дає школі залучення волонтерів?

Іноді від представників шкільного персоналу й громадських діячів можна почути:

— Волонтери? Навіщо вони потрібні? Тільки турбота... Навряд чи я зможу що-небудь довірити цим людям.

     Чи:

— Волонтери? Звичайно добре. Але хто буде ними займатися? Чому вони хочуть це робити безкоштовно?

При цьому багато хто з нас забуває, що ми самі багато чого робимо на благодійній основі, як волонтери. Громадсько активні школи можуть спиратися на волонтерів, адже недарма цей  сектор називають “громадським”. Ці слова  підкреслюють те, що громадсько активні школи потребують підтримки громади й одночасно орієнтують свою діяльність на рішення соціальних, громадсько  значимих проблем.

     Волонтери можуть:

• Здійснювати громадську підтримку, що позитивно впливає на імідж школи, підкреслюючи її значимість.
• Це тільки один з позитивних аспектів, що несе із собою волонтерська діяльність.  
• Вирішувати частину  фінансових проблем.
• Безпосередня відсутність витрат на оплату праці.
• Збільшувати коло спілкування.
• Залучаючи нових людей, заклад одержує новий погляд на свої програми.
• Забезпечувати нові інтелектуальні ресурси.
• Волонтери - це не тільки  виконавці програм, але й джерело нових ідей, джерело іншого життєвого досвіду.
• Заохочувати громадську активність.
• Надавати нові професійні та консультаційні послуги.
• Наприклад, волонтер може бути кваліфікованим юристом, журналістом, і може поділитися з вами своїми знаннями.
• Забезпечити нові матеріальні ресурси.

Чому люди працюють безкоштовно?

Чому люди хочуть бути волонтерами? Що вони шукають? Яку проблему для себе намагаються вирішити? Який нестаток підштовхує їх до цього вчинку? На це можна відповісти - мотивація. Мотивація - це те, що штовхає нас виконати будь-яку дію відповідно до потреби, яка виникла у нас. Мотивована людина готова до дії, що задовольнить її потреби.

Дослідження свідчать: часто, в якості мотивації для волонтерської роботи, виступає потреба у спілкуванні з іншими людьми; волонтерство відповідає потребі бути членом групи, цінностям і цілям якої волонтер може повністю відповідати; люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління – отримати від волонтерської праці забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Так само дуже сильні мотиви зв'язані з одержанням нових навичок,  рекомендацій для прийому на оплачувану роботу. Часто ці  мотиви з'являються в зв'язку з тим, що роботодавці воліють приймати на роботу людей, які мають досвід.

Але всі потенційні волонтери важливою умовою називають можливість до самореалізації, поважне ставлення до своєї діяльності.

Утримання волонтерів і визнання їх заслуг.

Перше, що необхідно зробити - цедопомогти волонтеру відчути успіх. Наприклад, запросити волонтерів на заходи щодо святкування досягнень, де відзначити їхній внесок. Одним з найважливіших способів утримання волонтера є своєчасне визнання його заслуг.

Організації необхідно продумати методи заохочення волонтерів.

Часто люди забувають, наскільки важливо заохочувати тих, хто працює поруч з ними. Заохочення демонструє наскільки організація цінує людей. Волонтери також повинні відчувати вдячність за свою працю. Найважливіша нагорода – слова вдячності. Створення комфортної атмосфери для роботи, звернення по імені, присвячення їм вільного часу – теж є нагородою.

Існує кілька різних видів волонтерства:

• Взаємодопомога-самодопомога. Люди здійснюють волонтерську діяльність, щоб допомогти іншим членам своєї ж соціальної групи чи співтовариства.
• Добродійна служба на благо інших. Первинним бенефіциарієм є не учасник групи, членом якої є волонтер, а третя сторона.
• Участь й самоврядування. Роль окремих осіб у процесі керування - від представництва в дорадчих органах уряду до участі в місцевих проектах розвитку.
• Освітня пропаганда питань, що стосуються визначених груп суспільства.

Волонтерство прагне до досягнення двох важливих результатів:

• Воно допомагає в створенні стабільного суспільства.
• Воно доповнює послуги, надані урядом (і бізнесом - коли ці послуги нерентабельні, але необхідні суспільству.)

Важливо зазначити, що волонтерство розуміється різними людьми по-різному. Проте, незважаючи на широку розмаїтість розуміння, наведені вище характеристики, властиві будь-якій  волонтерський діяльності.

Отже, ключовими моментами успішної роботи з волонтерами є визначення значення самого слова "волонтер", що відіграє важливу роль у певних ситуаціях; визначення кола діяльності волонтерів в організації; опис навичок та вмінь, очікуваних організацією від волонтера; розуміння потреб як волонтера, так і організації; розробка процесу набору волонтерів; проведення загальних інформаційних зборів; опис посадових обов'язків; координування навчання й розвитку волонтерів; розуміння волонтером місії організації; підтримка й контроль волонтерів; роз'яснення взаємин між волонтерами та персоналом; створення системи заохочення волонтерів.

Кенн Аленн, президент Американської волонтерської організації "Крапки Світла" (Points of Light), пише: "Волонтерство існує скрізь, де є люди, що піклуються про інших і про проблеми суспільства".

Волонтерство - діяльність настільки ж вигідна як для людей, які шукають допомогу, так і для самих волонтерів, тому що волонтерство - це спосіб:

• будувати соціальні відносини;
• застосовувати на практиці свої моральні та релігійні принципи;
• одержувати нові навички;
• знайти підтримку й друзів;
• відчути себе здатним щось зробити;
• відчути себе добре.

Партнерство

Соціальні, політичні й економічні зміни, що відбуваються протягом останнього десятиліття, потребують розвитку нових форм відносин для використання потенціалу демократичного і капіталістичного суспільств на користь людей. Зміни сталися так швидко і справили настільки грандіозний вплив на старі норми, що безліч позитивних елементів було знищено разом з тим, що мало зникнути.

Споконвічно школа розвиває партнерські відносини. Партнерство – це встановлення та розвиток взаємовигідних відносин між школою, вчителями, учнями, членами громади і спонсорами для спільного вирішення загальних проблем. Партнерствам на базі школи властиві такі характеристики:

• взаємовигідність
• прозорість
• волонтерство
• двостороннє спілкування
• чесність
• повага
• рівність

Партнерство на базі школи - це можливість поліпшити імідж школи, можливість залучити додаткові людські та матеріальні ресурси для підтримки школи, для задоволення потреб і інтересів громади. Партнерства створюють соціальний капітал, поліпшують взаєморозуміння, довіру і взаємодію між представниками різних секторів громади. Відповідно вони служать зміцненню демократії.

Партнерство школи і місцевої громади включає таку групу показників:

• спрямованість ресурсів школи на розвиток громади, громадянської самоорганізації і самоуправління;
• розвиток у школі та громаді традиції і практики громадянської активності;
• наявність на місцевому рівні реальних структур громадянського суспільства і гарантій їхнього стабільного розвитку.

Партнерство припускає розробку і впровадження механізмів спільної діяльності й ініціювання різних форм взаємодії з бізнесом, органами місцевого самоврядування, некомерційними організаціями, громадськістю.

Визначення терміна "партнерство" дуже часте викликає суперечки у представників різних соціальних груп, але якими б ні були наші уявлення про партнерство, дуже важливо пам'ятати, що його не може бути там, де немає загального інтересу і взаємовигідних відносин.

Існує багато різноманітних способів організації партнерства школи із місцевою громадою. Важко найти громаду, в якій інтереси школи, представників місцевої влади, бізнесу, громадськості в тім або іншому ступені не перетиналися. Уміння знайти дотики перетинання, поставити загальні цілі та визначити ступінь участі в спільній діяльності необхідно ще на самому початковому етапі взаємодії. Правильний розвиток таких відносин приведе до довгострокової та результативної співпраці. Для цього треба мати інформацію про специфіку, правові основи і проблеми іншої сторони, потрібно вміти добувати і працювати з подібною інформацією. Створення плану спільної діяльності - ще одна обов'язкова умова співпраці.

Як бачимо, у соціально-економічних умовах, що створилися, школі поодинці не вирішити усіх виникаючих проблем і дуже важко конкурувати з іншими загальноосвітніми установами. Необхідно володіти сучасними технологіями роботи з громадськістю, засобами масової інформації, володіти механізмами залучення позабюджетних коштів, уміти спланувати й оцінити діяльність школи, змінити традиційні форми і методи роботи з учнями і батьками на інтерактивні. Усіма цими методиками володіє громадсько-активна школа.