Інклюзивна школа

• Інклюзивна школа
• Основні принципи інклюзивної школи
• Інклюзивний підхід
• Успішні стратегії адміністративної роботи

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну модель освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат в шкільному середовищі.

(Саламанкська декларація. Програма дій)

Керівники шкіл відіграють важливу роль в адаптації шкіл до дітей з особливими освітніми потребами. Вони повинні розробляти та застосовувати більш гнучку процедуру управління, перерозподілу навчальних ресурсів, урізноманітнення можливостей навчання, мобілізації взаємодопомоги, підтримки учнів, які відчувають труднощі у навчанні, і розвитку тісних стосунків з батьками та громадою. Успішне управління школою залежить від активної і творчої участі викладачів і персоналу, а також розвитку ефективної взаємодії та роботи у команді для задоволення потреб учнів.

(Саламанкська декларація. Програма дій)

Не дивлячись на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й ровесників, батьків, членів родин.

Основні принципи інклюзивної школи

Основні принципи інклюзивної школи полягають в тому, що:

• Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.
• Школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.
• Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв'язків зі своїми громадами.
• Діти з особливими потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
• Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід

Інклюзивний підхід полягає устворенні таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах.Водночас, усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з проблемами у розвитку та обдаровані діти, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин. Школам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей, які мають фізичні чи розумові проблеми.

Успішні стратегії адміністративної роботи

Спираючись на практичний досвід запровадження інклюзивних підходів, можна навести кілька адміністративних стратегій організації інклюзивних класів.

• Створити команду до якої входять адміністратори, вчителі, їхні помічники, батьки та фахівці. Кожен планує свою частину роботи. Ця команда має:
• Розробити принципові положення проекту.
• Проаналізувати наявні ресурси для підвищення кваліфікації вчителів і батьків.
• Надати можливість учителям і батькам ознайомитися з планом роботи та вислухати їхні пропозиції стосовно розподілу людських і фінансових ресурсів.
• Систематично допомагати один одному, використовуючи колективні методи вирішення проблем.
• Звертати увагу на всі досягнення та цікаві ідеї і розвивати їх.
• Організувати групи розробки навчальних планів, які б задовольняли індивідуальні потреби дітей. До цих груп мають входити вчителі з різних дисциплін, а також батьки учнів. Члени груп мають неформально, щиро й відверто обмінюватися інформацією. Проблеми, що виникають в окремих членів, слід розглядати як проблеми груп і вирішувати колективно.
• Створити у школі батьківський центр. Слід організувати роботу так, щоб батьки-добровольці перебували у школі певну кількість годин на тиждень, відповідали на телефонні дзвінки батьків та інших членів місцевої громади, спілкувалися з учителями, добирали літературу з питань залучення дітей-інвалідів.
• Призначити працівника школи, який займатиметься проблемою залучення дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Він створюватиме належні умови і сприятиме успішному залученню цих дітей, підтримуватиме зв’язок з родинами і фахівцями, розроблятиме рекомендації щодо адаптації навчальних планів, допомагатиме окреслити індивідуальні цілі та завдання для учнів, проводитиме пошук відповідної інформації, налагоджуватиме контакти з організаціями, які можуть надати допомогу у справі залучення. Цей представник може допомагати вчителям обирати найефективніші стратегії навчання.