Загальні рекомендації щодо організації інклюзивної моделі освіти

Важлива умова успішності інтеграційних процесів – формування у педагогічних працівників ставлення до інклюзії як до закономірного та прогресивного етапу в розвитку системи освіти. Значною мірою формуванню такого бачення сприяє чітка та послідовна позиція директора школи. Зокрема:

• постійна підтримка інноваційної діяльності вчителя, сприяння освіті та самоосвіті педагогів;
• поліпшення умов роботи вчителя в інклюзивному класі, створення умов для здійснення індивідуального навчання;
• розроблення довгострокових планів і визначення перспективних тенденцій щодо впровадження й поширення інклюзивної освіти.

Педагог має відчувати, що в результатах справи, якою він займається, зацікавлені інші педагоги, директор та його заступники, батьки, громада, держава.

Учителям, вихователям та асистентам доцільно урізноманітнити й розширити перелік критеріїв оцінювання досягнень дітей з особливими потребами. Зокрема, поряд із традиційними, орієнтованими на об’єктивні кількісно-якісні показники виконання роботи, завдання, доцільно брати до уваги й суб’єктивні: старанність дитини, її готовність до роботи над удосконаленням завдання, мотивацію, добрі наміри тощо. Важливо бачити у своїх вихованців навіть незначне просування вперед в оволодінні основ наук і постійно фіксувати це у вербальному та невербальному визнанні (оцінках). Підтримка, справедлива оцінка найменших досягнень дитини з особливими потребами та шанобливе ставлення до всіх дітей слугуватиме не лише виробленню у кожної дитини ціннісного ставлення до себе, а й безперечно вплине на якість виконання завдання. У таких умовах дитина отримує додаткові стимули до доброї праці. Окрім того, атмосфера приязні, визнання з боку значущого дорослого опосередковує систему міжособистісних стосунків між дітьми, сприяє розвиткові симпатії та прихильності між ними.

У процесі організації інклюзивної освіти іноді складно залучити батьків дітей з особливими потребами до співпраці. Це пояснюється тим, що такі родини упродовж тривалого часу не одержували допомоги, моральної підтримки з боку громадських установ та держави. Відтак, педагоги стикаються із пасивною позицією родини, недовірою. Потрібен час для формування нової системи цінностей і позитивних установок. Спочатку потрібно прийняти будь-яку позицію та поведінку батьків, з розумінням поставитися до їхніх почуттів, бути терплячими та поступово переводити взаємини у площину партнерства, яке передбачає діалог, аргументацію, обговорення, рівність усіх сторін. Потрібно бути готовим до сприйняття іншої точки зору; в складних ситуаціях вибирати той варіант, який буде корисним для дитини та її психічного і фізичного здоров’я.

Оскільки діти з особливими потребами часто мають багато специфічних потреб, важливо, щоб над їх задоволенням працювала група фахівців різного профілю. Одна людина не може займатися питаннями когнітивного, моторного, соціального, комунікативного розвитку дитини, її лікуванням, харчуванням тощо. Це може зробити лише команда відповідних фахівців, які активно співпрацюють та обмінюються знаннями й інформацією. Звичайно, членами цієї команди мають бути батьки, оскільки вони відіграють у житті дітей надзвичайно важливу роль.

Дійсно високоякісні програми можуть бути створені лише за умови активної співпраці педагогів, батьків і фахівців. Командна робота є запорукою успіху інклюзивної програми.

Наукові дослідження свідчать, що при командній роботі приймаються більш обґрунтовані та якісні рішення, а наслідки діяльності кращі, ніж у випадках самостійної роботи окремих членів команди. Важливим фактором, безперечно, є командний дух і почуття приналежності, які сприяють плідній співпраці.