Місія Всеукраїнського
фонду "Крок за кроком"
сприяти втіленню освітніх реформ з реалізації особистісно-орієнтованої, інклюзивної освітньої моделі з активним залученням сімей і громад, шляхом проведення тренінгів для освітян, батьків, представників громадських організацій; ініціювання та реалізації проектів, спрямованих на забезпечення рівного доступу до якісної освіти для усіх дітей, у тому числі дітей з особливими потребами, дітей – представників етнічних та національних меншин, сімей, які опинились у кризових ситуаціях; залучення сімей і громади до освітнього та управлінського процесів.
Місія Фонду виконується шляхом реалізації програм:
Сайти проектів Фонду
Facebook
Тендерні оголошення

Особливості навчальної діяльності сучасних дітей дошкільного віку

 

Новий погляд на навчальну діяльність

Природа і механізм навчальної діяльності ще до кінця не вивчені. В останні десятиліття було здійснено багато реформ у навчанні. Нині у наукових колах та серед педагогів практиків продовжуються дискусія про те, що таке навчання, і як найкраще його організувати. Але давайте спочатку поглянемо в минуле, на те, як складався навчальний процес в нашій освіті раніше та звернемося до сучасної практики освіти й інновацій.

Як виглядає навчання сьогодні?

Частіше ми можемо спостерігати наступне:

Є педагог і група дітей. Зазвичай у групі/групі столі й стільці стоять парами та рядами. Педагог володіє знанням, а дитина вважається порожньою посудиною, куди ці знання потрібно погружати. Знання дає педагог. Усім дітям одночасно дається однаковий матеріал. Сам процес чітко регламентований розкладом, і педагог підтримує однаковий темп викладання. Педагог для дитини є єдиним джерелом знань. Діти, які не встигають, отримують додаткову підтримку. В таких умовах мало уваги приділяється здатності до навчання, яка властива дітям від природи.

Розглядаючи цю ситуацію, спродуємо дати відповідь на запитання: «Що ми маємо на увазі під навчанням?»

Візьмемо лише кілька слів, що стосуються навчання:

  • «дитина» – особа, яка отримує освіту (отже не той, хто навчається чомусь самостійно);
  • «педагог» – особа, яка навчає (отже не той, хто організовує інтенсивну навчальну практику, спрямовує, спостерігає і створює навчальне середовище);
  • «навчальний час» – час, впродовж якого особа отримує освіту (отже, не враховується час, коли діти граються, досліджують, експериментують);
  • «навчальний метод» – спосіб викладання або надання освіти (отже, не спосіб, у який ви навчаєтеся).

Ці визначення задають чіткий і однозначний курс, створюють просту картину навчання, оскільки навчальна діяльність прирівнюється до викладання і в цьому закладена та пасивність, яку відчувають діти.

Новітні підходи до навчання тісно пов’язані з природним характером навчальної діяльності.

Діти вчаться багатьом речам, яких їх не навчають. У перші чотири роки свого життя діти вчаться природним шляхом. Вони знайомляться з чимось, тримають його в руках, маніпулюють, відчувають, пробують, отримують зворотній зв’язок, чують заохочення, досліджують матеріали, навчаються в інших дітей, навчаються у процесі спостереження. Всі ці форми виявляються успішними. Діти чудово опановують ходьбу без спеціальних занять. Так само без занять вони вчаться говорити, бо в них було середовище, в якому це було можливо.

Дієслово «навчатися» повинно мати підмет – «хтось навчається».

  • «Навчатися» – це дієслово: ви навчаєтеся в процесі активного опрацювання чи дослідження чогось. Навчатися означає діяти, досліджувати, братися до роботи.
  • « Навчатися » – це дієслово, яке повинно мати підмет: «хтось навчається». Ви навчаєтеся самі!
  • « Навчатися » – це моновалентне дієслово: «хтось навчається» а не «навчається чомусь».

Стосовно навчання в сенсі «викладання» можна сказати лише одне – ви зрештою робите це самі але в процесі взаємодії з тим, що вас оточує.

Насправді навчатися це не те саме що вивчати. Навчання відбувається на матеріалі досвіду, отриманого в реальній ситуації. А вивчення ґрунтується на матеріалі знань. Тобто в основі його лежать знання, які пояснює хтось інший і в яких ви не відіграєте активної ролі.

У навчанні ми великою мірою залежимо від здібностей до навчання, які має кожна дитина. Здібність до навчання можна описати як здатність заново впорядковувати уявлення і пристосовувати поведінку, виходячи з особистого досвіду. Навчання – це активний і циклічний процес, під час якого ви впорядковуєте світ, намагаєтеся здобути знання про нього, знову обговорюєте те, що вам вже відомо, заново організовуєте існуючі знання і встановлюєте інші, нові зв’язки.

Ви навчаєтеся зсередини. Ви навчаєтеся в процесі залученості. Ви посилаєте сигнал, що ви відкриті для навчання. Для того, щоб розпочався власне процес навчання, необхідна взаємодія з підготовленим навколишнім середовищем (тобто, середовищем, яке організоване певним чином, щоб дати змогу навчатися увесь час). По суті, педагог є частиною такого середовища. Крім того, сюди слід віднести одногрупників, книжки, фільми, комп’ютери, Інтернет та різні конкретні матеріали, які слугують джерелами, що ними можна користуватися.

Але пам’ятайте, навчання часто плутають із виконанням якоїсь роботи та зайнятістю. У багатьох випадках такі види діяльності як переписування, заповнення пропусків і вивчення напам’ять безпідставно відносять до категорії «навчання».

Як навчаються діти?

Як протікає процес учіння, які стимули сприяють його активізації і як його можна спрямовувати – усі ці питання вже давно є предметом вивчення педагогіки. Щодо них було запропоновано велику кількість теорій, переважна частина яких має дві спільні риси: індивідуальність й універсальність. Іншими словами, вони розглядають навчання як процес, що відбувається в мозку особи. Крім того, згідно з їх положеннями цей процес є однаковим для всіх людей. Проте в останні роки все більше інтересу викликають теорії, автори яких стверджують, що навчання є також соціальною діяльністю і в кожного дитини вона відбувається по-своєму.

Не організовувати все відразу, а спершу звернутися до відмінностей.

Нові методики навчання враховують відмінності між дітьми. Навіть діти одних батьків відрізняються. Одному подобається щось робити, другий більше полюбляє спершу почитати, а третьому до вподоби працювати разом з іншими. Кожна дитина має свій власний набір талантів: у когось добре розвинене образне мислення, хтось переважно цікавиться мовами, а комусь подобається музика. Якщо у своїй роботі, замість того щоб все організовувати, ми будемо виходити з цих відмінностей, то постає завдання – створити такі умови для навчання, щоб задовольнити ці відмінності. Саме про це йдеться в невеликому експерименті.

Приклад 1 – П’ятирічна Ганна і комп’ютер

Ви відразу помічаєте, що вона не знає, що робити з усіма цими кнопками. Вона пробує, дивиться на результат, звертається по допомогу до когось із дорослих поблизу, коли це потрібно, і не припиняє спроб, поки їй цікаво.

Кожній дитині властива допитливість і бажання пізнавати. Кожна дитина хоче навчатися і може відкривати для себе нове в безпечному середовищі.

Дитина звертається до інших (дітей або дорослих) із запитаннями, коли це їй потрібно. Перепон немає, є лише мета – чогось навчитися. Навчання відбувається у взаємодії з навколишнім середовищем. Середовище дає посилає дітям сигнали й заохочує їх до пізнання. Як це зробити – залежить від самої дитини. Більшість дітей хочуть спробувати всі кнопки, вони натискають на них, дивляться, що станеться, яка кнопка що відкриває, чи є при цьому якийсь звук, і обдумують свої дії.

Старші діти мають заздалегідь складений план і працюють більш зосереджено. Навчання передбачає взаємодію з навколишнім середовищем і, можливо, з іншими, але лише тоді, коли в дитини є потреба. Навчатися – означає конструювати, тобто створювати конструкцію реальності. Соціал-конструктивізм, новітня теорія про характер навчальної діяльності, підкреслює значення цих аспектів.

Приклад 2 – Як навчитися їздити на велосипеді?

Немає встановленого часу, коли потрібно навчитися їздити на велосипеді. Одна дитина вміє це робити в три роки, інша – в шість. Важливо, щоб діти мали досвід. Вміння тримати рівновагу саме собою не приходить. Коли ж ми намагаємося використати силу примусу, то навчання їзді на велосипеді затягується в часі, це призводить до розчарувань, втрати віри у власні сили, і вам зрештою хочеться відмовитися від велосипеда, бо немає відповідних умов. Нажаль, ви також отримуєте зворотний ефект: дітям це більше не подобається. Кожна дитина може їздити на велосипеді, але це вміння з’являється в неї у свій час. Підбадьорення, безпека, рух і знаходження рівноваги, і все це у формі гри, дослідження, довіра – ось головні умови.

А якщо коротко: примусити навчатися неможливо. «Всі діти, як троянди, розквітають у найбільш сприятливий для них час». Дитина не може не вчитися. Важливо навчатися тому, що необхідно для задоволення потреб розвитку. Мається на увазі істинна потребу, а не нав’язана. Не останнє значення має належним чином організоване навчальне середовище із широким вибором можливостей для навчання. Подорожі у ваше безпосереднє оточення можуть виявитися доволі захопливими. Діти не дуже цікавляться історією стародавнього Риму, вивчаючи її за книжками. Але коли вони бачать залишки великої імперії і відкривають її для себе, то історія для них ніби оживає і вже не здається такою віддаленою від сучасності.

Багато методик, які застосовуються в точних науках, передбачають використання експериментів. Але складається враження, що цією важливою складовою нехтують, оскільки вона вимагає багато часу. Діти, які мають змогу дізнаватися і проводити досліди, розуміють, що наука відкриває для них багато цікавого. Тоді в них виникає безліч запитань.

Спеціалісти, які розробляють методики, не можуть враховувати та пристосуватися до інтересів різних дітей. Більше того, ви можете навчатися тільки тоді, коли розпочинаєте самостійний пошук і поєднуєте різні джерела. І метод тут може стати засобом.

Що ви бачите?

Дітям складно наочно уявити те, чого вони навчаються. Не можна зазирнути в розум дитини, аби побачити, що для неї означає та або інша варіація. Деякі педагоги помилково вважають, що за допомогою тесту можуть визначити, чого навчилися діти. Найчастіше, результати тесту свідчать про те, що діти вивчили або які знання вони запам’ятали.

Про саме навчання ми знаємо дуже мало. Можна спробувати простежити потенційні способи навчання дітей. Деякі діти вчаться, спостерігаючи за кимось, інші – в безпосередній діяльності. Дорослі несправедливо називають це байдикуванням. Але скільки людей навчилися чомусь, спостерігаючи за діяльністю інших? Є діти, які залучаються до активної діяльності, і в своїх вчинках виходять з власного досвіду.

Інші ж діти приходять до такої дії або формують таке бачення, яке їм дійсно потрібно.

Але для деяких дітей цей процес не припиняється. Вони хочуть вигадувати інші варіанти. Є діти, які справді можуть переносити свої уявлення і використовувати їх в абсолютно різних ситуаціях.

Деякі діти навчаються, спостерігаючи, інші – в дії

Організувати і провести якісне спостереження за тим, як діти навчаються, непросто. Але якщо ви робите це доволі часто разом з кількома іншими педагогами, то можете дечого навитися самі. Взагалі, педагоги повинні визначити свої цілі й підхід до спостереження за навчальною діяльністю дітей. Питання в тому, чи готові ви вчитися в дітей. Важливо, щоб діти почувалися в безпеці й довіряли. Якщо вони знатимуть, що їх не залишили поза увагою, тоді вони зможуть пробувати і вчитися зі своїх спроб.

За матеріалами посібника «Використання інноваційних технологій
для підготовки педагогів дошкільних навчальних закладів»

Ім'я:
E-mail:
Ваше ім'я*:
Ваш E-mail*:
Організація:
Ваш телефон:
Тема листа*:
Зміст листа*: